Сьогодні в Legal High School відбувся LHS Discussion Hub «Допуск адвоката до участі в господарському процесі», у рамках якого обговорювалися нюанси самопредставництва юридичної особи (позиція Великої Палати Верховного Суду), підтвердження повноважень представника в господарському процесі та інші питання. Модераторами дискусії виступили головний редактор сайту, директор IT-проектів видавництва «Юридична практика» Сергій Саченко та партнер ЮК EQUITY Олег Маліневський. Пан Маліневський звернув увагу на одне з досягнень судової реформи — поетапне введення монополії адвокатури на процесуальне представництво. Особисто він у цілому позитивно ставиться до введення монополії і вбачає у цьому шанс для підвищення якості як представництва, так і правосуддя. Однак впровадження цього інституту в процесуальне життя проходить досить неоднозначно.

Юристи одностайні в тому, що, певно, найбільш дискусійне питання — самопредставництво юридичної особи. Партнер ЮФ «Антіка» Максим Корчагін вважає, що підвалини цієї проблеми були закладені ще Верховним Судом України та Вищим господарським судом України, які поступово почали впроваджувати практику, коли дії органів юридичної особи почали сприйматися в контексті схвалення правочину. Самопредставництво — це те, що передбачене в статуті юридичної особи, тож директор повинен мати можливість без адвоката самостійно представляти в суді інтереси свого підприємства, переконаний пан Корчагін.

Радник Юридичної групи LCF Тетяна Ігнатенко звернула увагу на кілька позицій Верховного Суду з питання представництва. Проаналізувавши останню судову практику, вона помітила, що досить часто ВС повертає касаційні скарги, підписані керівником підприємства, який не надав доказів підтвердження повноважень (наказ про призначення, витяг зі статуту).

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суддя Великої Палати ВС Олена Кібенко порекомендувала присутнім особливу увагу приділяти окремим думкам суддів Великої Палати ВС. Вона підкреслила, що інститут самопредставництва в теорії корпоративного права — дуже широкий: не тільки керівники, але й співробітники мають право представляти інтереси в судах. Однак на питання самопредставництва потрібно дивитися крізь призму адвокатської монополії. Олена Кібенко нагадала, що керівник навіть найбільшої корпорації не може безпосередньо звернутися до Верховного Суду США. Якщо ми говоримо, що інтереси мають представляти винятково адвокати, то про яке самопредставництво може бути мова? Якщо ж ми «залишаємо» в законі самопредставництво, тоді відповідні норми необхідно доповнити щодо співробітників підприємств, адже часто юристи можуть більш якісно надати інтереси, ніж керівник. «Реформу потрібно доводити до логічного завершення», — переконана пані Кібенко.

Довіреність, договір про надання правової допомоги або ордер: чому повірить суд? Щодо цього питання дискутували партнер АО «С. Т. Партнерс» Сергій Тюрін, радник ЮФ Aequo Олена Перцова, керуючий партнер ЮФ Evris Ігор Кравцов, судді Господарського суду міста Києва Олеся Дупляк і Тетяна Васильченко, начальник управління правового забезпечення ТОВ «Сокар Енерджі Україна» Михайло Третьяков та керівник групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп», адвокат Андрій Чехонадський.

Ігор Кравцов вважає, якщо Україна обрала шлях підвищення якості представлення в судах, то необхідно прийняти, що інтереси повинен представляти адвокат. Чи правильний це шлях? Чи можливо застосувати цей шлях в українських реаліях? «Відповідь на це питання повинна давати не судова практика, а внесення адекватних змін до законодавства», — переконаний пан Кравцов. Ситуація з підтвердженням повноважень Сергію Тюріну нагадує помсту суддів адвокатам за те, що останні звертають увагу на участь суддів у засіданні без мантії та нагрудного знака. На його думку, в переважній більшості справ суд вдається до казуїстики. Пан Тюрін вважає, що суд більше уваги повинен приділяти обмеженням повноважень адвокатів. Олег Маліневський погодився з колегою і нагадав: якщо адвокат був обмежений у здійсненні якихось повноважень і вийшов за ці рамки, то він може понести дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Михайло Третьяков перевів дискусію «з високих матерій у поля». Щодо питання самопредставництва, судова практика досить насичена. «Повірте, директор не горить бажанням ходити в суди і відстоювати інтереси, але таке право у нього має бути. Він відповідає за це підприємство, тож він сам повинен вирішити — представляти інтереси самостійно або найняти адвоката», — зазначив пан Третьяков. Андрій Чехонадський звернув увагу на те, що Верховний Суд повернув кілька касаційних скарг, мотивуючи тим, що формою підтвердження представництва адвоката в процесі є винятково ордер або довіреність. Чи означає це, що на підставі договору адвоката не допустять до представництва в жодному суді? Також він зауважив, що суди не особливо звертають увагу на форму ордера, дивляться тільки на наявність усіх необхідних реквізитів.

Сергій Тюрін вважає, що адвокатська монополія вводилася не тільки для підвищення якості представництва. Він знає інхаусів, кваліфікація яких набагато вища, ніж у адвокатів, і навпаки. На його думку, монополію ввели для того, щоб одна гра велася за одними правилами.