З лекцією на тему «Способи і методи повернення бізнесом втрачених активів у випадках протиправної діяльності його менеджменту. Судові та кримінально-правові аспекти» у рамках LHS виступили Сергій Тюрін, партнер АО «С.Т. Партнерс», та Павло Штіфонов, асоційований партнер з кримінальної практики АО «С.Т. Партнерс».

Сергій Тюрін, говорячи про природу втрати активів, назвав умови, за яких виводяться активи: у разі корпоративного конфлікту між власниками бізнесу; залучення одним або декількома власниками керівника в протиправну діяльність, самостійна протиправна діяльність керівника або за участю третіх осіб.

Основними способами виведення активів лектор назвав такі: поза волею загальних зборів; у випадках зловживань одним або декількома учасниками щодо іншого учасника; шляхом відчуження керівником майна підконтрольній особі за заниженою або завищеною вартістю; з відстрочкою оплати за договором про відчуження майна.

Переходячи до питання захисту, лектор порекомендував використовувати такі передбачені законодавством способи, як визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору про відчуження майна, застосування наслідків недійсності або нікчемності, витребування майна з чужого незаконного володіння і, нарешті, відшкодування збитків, завданих посадовою особою.

Першим кроком, який повинні зробити власники бізнесу на шляху до повернення активів, лектор назвав усунення з посади менеджера. Так, частина 3 статті 99 ЦК України передбачає, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути у будь-який час припинені. За словами лектора, таке усунення можливе за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені конкретні підстави усунення, які не передбачають випадків, що розглядаються.

Другим етапом є забезпечення позову. При цьому спікер нагадав: обґрунтовуючи свої доводи, потрібно враховувати, що посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Третій етап — визнання недійсними рішень загальних зборів. Лектор наголосив, що безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є прийняття рішень за відсутності кворуму або з питань, не включених до порядку денного.

Четвертий етап — визнання недійсності правочину (господарського договору). Так, позов про визнання угоди недійсною може бути задоволений при доведенні тієї обставини, що контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника юридичної особи, але, незважаючи на це, уклав з ним оскаржувану угоду (не отримавши подальшого схвалення).

Несумлінність набувача, зокрема, можна довести, коли договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, що встановлює повноваження зазначеної особи, — наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом. Також доказом обізнаності буде розміщення відомостей про обмеження у відкритому доступі на офіційному сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Підбиваючи підсумки свого виступу, Сергій Тюрін звернув увагу на ключові рекомендації, які мають превентивний характер. Так, лектор порекомендував обмежувати повноваження керівника і вносити відомості про обмеження повноважень у публічний реєстр, а також не передбачати в статуті конкретних підстав для відсторонення керівника.

Про кримінально-правовий аспект повернення втрачених активів слухачам LHS розповів Павло Штіфонов. «Захищатися потрібно ще до моменту вчинення керівником неправомірних дій» — такою тезою розпочав виступ пан Штіфонов. Оскільки від того, чи вдасться залучити керівника до відповідальності і повернути втрачені активи, залежить хід дій, пов’язаних з організацією трудової дисципліни на підприємстві ще при створенні підприємства і при прийнятті керівника на роботу.

Дії менеджменту щодо незаконного заволодіння активами підприємства та інші дії, що завдають збитки інтересам підприємства, в цілому можна кваліфікувати за такими статтями: 191, 3641, 366, 367, частини 3, 4 статті 3683 КК України.

При цьому стаття 191 КК України — «найпопулярніше» правопорушення.

Наскільки ефективним для підприємства буде розслідування і яким буде результат: чи дійде справа до суду, наскільки суворим буде вирок, чи вдасться повернути втрачене майно, яке вибуло з-під контролю підприємства, — залежить, зокрема, від дій адвоката, підкреслив лектор.

Перш за все адвокат повинен з’ясувати, чи є посадова особа суб’єктом злочину за статтею 191 КК України, у чому полягає привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та якими доказами (документами) це підтверджується.

Залежно від того, який склад кримінального правопорушення утворюють дії посадових осіб підприємства, потрібно застосовувати різні кримінально-правові методи повернення втрачених активів. До основних і найбільш дієвих механізмів лектор зарахував заходи забезпечення кримінального провадження (розділ II глави 10 КПК України).

Резюмуючи свій виступ, спікер озвучив такі рекомендації: «Щоб ефективно використовувати всі заходи забезпечення кримінального провадження, треба ретельно готуватися до цього задовго до передбачуваного вчинення протиправних дій менеджментом підприємства, ще на етапах створення і реєстрації підприємства, прийняття і оформлення на роботу керівника тощо шляхом складання всіх необхідних документів у письмовому вигляді (накази, посадові інструкції, договір про матеріальну відповідальність), з якими керівника потрібно ознайомити під особистий підпис. Матеріальна відповідальність керівника повинна бути належним чином задокументована!».